Рецензії на монографічні дослідження

Алла Киридон, Сергій Троян
КОНСТРУЮВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ІСТОРИЧНОГО МИСЛЕННЯ
(Опубліковано: Вжосек В. Історія – Культура – Метафора. Постання некласичної історіографії; Про історичне мислення: Монографія / Войцех Вжосек. – К.: Ніка-Центр, 2012. – С. 5 – 25)

Професор історичного факультету Центральноєвропейського університету в Будапешті Альфред Рибер у доповіді, виголошеній на Міжнародній науковій конференції «Виклики сучасної історіографії: світовий та український контексти» (Львів, 9-10 листопада 2001 р.), виокремив п’ять моделей історіографічних практик: цивілізаційну, історико-соціологічну, глобалістську, емпірицистську і «дифузіоністську». Професор закладу методології історії та історії історіографії Познанського університету імені А.Міцкевича Войцех Вжосек запропонував неординарні наукові підходи до розуміння сучасних історичних та історіографічних процесів, які набули поширення далеко за межами польської держави1. „Історіографія є одним з найбільш систематичних свідчень долі культури, – відзначає В. Вжосек. – При цьому вона є записом людського – імпульсного, рефлексійного – метафоризування світу. Праці професора В. Вжосека як синтез дослідження історичного минулого, культурного приписування, метафоризування, історичного мислення порушують низку актуальних проблем теоретико-методологічного плану. Пошук і варіанти відповідей Автора привернуть увагу істориків (як класичного/традиційного, так і некласичного/неконвенційного підходів) до вивчення нових аспектів історичного пізнання.

Сергій Троян
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОМЕТЕЇЗМУ В ПОЛІТИЦІ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (Рецензія на рукопис монографії: Комар В. Л. Польський прометеїзм і Україна. Концепція прометеїзму в політиці Польщі (1921-1939 рр.) / В. Л. Комар. – Івано-Франківськ, 2011. – 480 с.) (Опубліковано: Слов’янський вісник: Збірник наукових праць: Серія «Історичні та політичні науки». – 2011. – Вип. 12. – С. 283 – 284)

Рецензоване дослідження зумовлене необхідністю нового осмислення ролі й місця українського питання в польських геополітичних концепціях міжвоєнного періоду. В радянській і сучасній історіографії тема політичного прометеїзму Польщі не знайшла належного висвітлення. Монографія Володимира Комара є першим спеціальним дослідженням історії міжнародного прометеївського руху в сучасній Україні. Вона розкриває нові, невідомі раніше аспекти польсько-українських відносин, вносить корективи в оцінки своїх попередників.
Масштабність залучення до аналізу комплексу джерел і літератури дали можливість авторові розкрити мету дослідження, яка полягає в об’єктивному і всебічному аналізі концепції прометеїзму. В рецензованій монографії узагальнені й проаналізовані історіографічні надбання з досліджуваного питання. Автор критично переосмислив праці польських істориків, яким належить пріоритет в дослідженні зазначеної проблеми, а також російських та українських істориків.

Сергій Троян
ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ВІЗІЯ ІСТОРИЧНОГО УЯВЛЕННЯ
(Рец.: Woźniak M. Przeszłość jako przedmiot konstrukcji. O roli wyobraźni w badaniach historycznych / Marek Woźniak. – Lublin: UMCS, 2010. – 280 s.) (Опубліковано: Університет: Науковий історико-філософський журнал. – 2010. – № 4 (36). – С. 119 – 122)

Монографія «Минуле як предмет конструкції. Про роль уявлення в історичних дослідженнях» написана польським істориком Мареком Возьняком (M. Woźniak). Концепція праці та структурна композиція рецензованого видання, за висловом самого автора, з’явилася під впливом знаного вченого професора Яна Поморського [Pomorski J., 1991]. Відповідно, вплив провідного науковця відчувається як у плані постановки проблеми, так і використання характерного для сучасних історико-конструктивістських підходів методологічного інструментарію наукового пошуку. Центральним пунктом дослідження виступає уявлення як засіб пізнання історичного процесу у рамках двох парадигм сучасної історіографії – модерної (сцієнтичної) і постмодерної (конструктивістської). Автор книги порушує її насамперед з позицій культурних меж історичного уявлення, які не тільки визначають спосіб мислення про минуле, але й зумовлюють вибір відповідних засобів і понять для його опису.

Cергій Троян
ПОЛЬСЬКА ВІЗІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПАРТНЕРСТВА МІЖ УКРАЇНОЮ І РЕСПУБЛІКОЮ ПОЛЬЩА
(Опубліковано: Університет: Науковий історико-філософський журнал. – 2001. – № 3 (41). – С. 123 – 125)

Висвітлено сучасне бачення польськими науковцями новітнього етапу (з 1991 року) відносин між Україною та Республікою Польща. В основу покладений аналіз монографії доктора Катажини Єндращик „Українсько-польське стратегічне партнерство. Польща в політиці незалежної України” (Jęndraszczyk K. Strategiczne partnerstwo ukraińsko-polskie. Polska w polityce niepodleglej Ukrainy / Katarzyna Jęndraszczyk. – Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2010. – 426 c.)

Сергій Троян
«ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА І ПОЧАТОК НОВІТНЬОЇ ДОБИ 1914-1918»
авториБ.О. Ачкіназі і В.М. Філоретова

Рецензія на науково-методичний посібник «Перша світова війна і початок новітньої доби. 1914-1918» професорів кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка Б.О.Ачкіназі і В.М.Філоретова, розрахований на студентів історичних спеціальностей вищих навчальних закладів для поглибленого вивчення теми світової війни 1914-1918 рр. Автори вдало поєднали концептуальні судження і змістовні розділи щодо її витоків і причин, характеру, фронтів військових дій, міжнародних і політичних аспектів війни із методичними додатками, що містять цікаві джерела і матеріали (з кожного розділу), іконтрольні питання і завдання.

Сергій Троян
ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ВІЗІЯ ІСТОРИЧНОГО УЯВЛЕННЯ
(Рец.: Woźniak M. Przeszłość jako przedmiot konstrukcji. O roli wyobraźni w badaniach historycznych / Marek Woźniak. – Lublin: UMCS, 2010. – 280 s.) (Опубліковано: Університет: Науковий історико-філософський журнал. – 2010. – № 4 (36). – С. 119 – 122)

Монографія «Минуле як предмет конструкції. Про роль уявлення в історичних дослідженнях» написана польським істориком Мареком Возьняком (M. Woźniak). Концепція праці та структурна композиція рецензованого видання, за висловом самого автора, з’явилася під впливом знаного вченого професора Яна Поморського [Pomorski J., 1991]. Відповідно, вплив провідного науковця відчувається як у плані постановки проблеми, так і використання характерного для сучасних історико-конструктивістських підходів методологічного інструментарію наукового пошуку. Центральним пунктом дослідження виступає уявлення як засіб пізнання історичного процесу у рамках двох парадигм сучасної історіографії – модерної (сцієнтичної) і постмодерної (конструктивістської). Автор книги порушує її насамперед з позицій культурних меж історичного уявлення, які не тільки визначають спосіб мислення про минуле, але й зумовлюють вибір відповідних засобів і понять для його опису.

С.С.Троян
НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ У МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИНАХ: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА ВІЗІЯ
(Рец.: Рендюк Т.Г. Українці в Румунії та румуни в Україні: проблеми минулого та сучасне становище / Теофіл Рендюк. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. – 293 с.)
(Опубліковано: Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки РДГУ. – Рівне: РДГУ, 2011. – Вип. 22. – С. 313)

За умов прогресуючої глобалізації та поступової інтеграції народів світу в економічному, політичному, інформаційному, військовому, культурно-гуманітарному плані, роль етнополітичного чинника як у внутрішньополітичному житті будь-якої багатонаціональної держави, так і в ході імплементації її зовнішньополітичного курсу, набуває особливої актуальності. Наявність, поруч з мажоритарним населенням країни, чисельної та національно свідомої етнічної меншини може сприяти появі позитивного «з’єднуючого містка» між державами або спричинити створення негативних умов для виникнення додаткового джерела напруги як на їх території, так і у їх регіоні.

Троян С.С., Киридон А.М.
ВІЗІЯ МИНУЛОГО В ПОЛЬСЬКОМУ МІКРОІСТОРИЧНОМУ ПОСТМОДЕРНОМУ ДИСКУРСІ: ЕВА ДОМАНЬСКА
Рецензія: Доманска Э. Философия истории после постмодернизма (пер. с англ.). - М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2010. – 400 с.

Українська історична наука розвивається у руслі відповідних європейських і світових тенденцій. У контексті сучасного постмодерністського, насамперед «мікроісторичного» дискурсу, серед брендових постатей істориків помітне місце займають польські науковці.Праці «мікроісториків» засвідчили про остаточний перехід від створення узагальнювальних студій до унікального й особистісного в історії.

Троян С.С., Киридон А.М.
СИСТЕМНИЙ ВИМІР МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ДОБИ МОДЕРНУ
Рецензія на: Хижняк І.А. Нова історія міжнародних відносин у системному форматі (1648 - 1918): підруч. для студ. вищ. навч. закл. / І.А.Хижняк. - К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2009. - 224 с.

Нагальною потребою часує забезпечення ґрунтовними новітніми посібниками і підручниками, створеними на базових засадах історизму, системності, комплексності, науковості. У цьому сенсі вагомою подією став вихід у світ підручника д.і.н. проф. Ігоря Антоновича Хижняка. Читач отримав змогу познайомитися з історією міжнародних відносин доби Нового часу в структурно-функціональному вимірі системного підходу.

Троян С.С.
РОСІЯ ТА СВІТ У ФОРМАТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ФУТУРОЛОГІЇ: М’ЯКИЙ СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ І УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Рецензія на: Россия и мир. Новая эпоха. 12 лет, которые могут все изменить
Отв. ред. и рук. авт. кол. С.А.Караганов. - М.: АСТ: Русь-Олимп, 2008. - 444 с.

Дослідження полягає в тому, щоб «дати прогноз зовнішніх умов, тобто якою мірою хід розвитку в тому або іншому регіоні чи еволюція ключових проблем вплинуть на Росію в найближчій перспективі, і підготувати рекомендації по адекватному реагуванню на виклики зовнішнього оточення». Приділена увага розвитку прогнозування Росії і становленню інституту російського форсайту. Під кутом аналізу доробку наших сусідів вбачається урок для України і потреба в ґенезисі інституту українського форсайту.

Троян С.С., Киридон А.М.
ПОСТКОМУНІСТИЧНІ ДЕРЖАВИ І ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: КОНВЕРГЕНЦІЯ НА ҐРУНТІ ЛІБЕРАЛЬНОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Рецензія на монографію "Нерозділена Європа: демократія, важелі впливу та інтеграція після комунізму" / Анна Мілада Вахудова / Пер. з англ. Т.Цимбала. – К.: Вид. дім «КМА», 2009. – 379 с.

Професор політології Університету Північної Кароліни (Чепел Гіл) М.А.Вахудова у книзі «Нерозділена Європа» дослідила механізми впливу ЄС на посткомуністичні країни ЦСЄ. У форматі свого концептуального підходу авторка рецензованої книги відзначає дві дати, які стали віхами сучасної європейської історії: крах комуністичних режимів у країнах ЦСЄ (1989 р.) і приєднання 8 колишніх комуністичних держав до ЄС (2004 р.).

Троян С.С., Киридон А.М.
ПОЛЬСЬКА ВІЗІЯ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ МИНУЛОГО: АНАЛІЗ СУЧАСНОЇ КЛАСИЧНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ
Рецензія на: Wrzosek W. O mysleniu historycznym / Wojciech Wrzosek. - Bydgoszcz: Epigram, 2009. - 143 s.

Оригінальним і науково значимим продовженням ґрунтовних теоретико-історичних досліджень керівника закладу методології історії та історії історіографії професора Войцеха Вжосека стала нова монографія «Про історичне мислення». Принципова авторська позиція стосується того, що в жодному випадку історичне мислення, увесь хід історичного пізнання і, відповідно, історіографічний процес не дають можливості встановити повну або абсолютну історичну правду. В.Вжосек пише: "Не можна очікувати, що історіографія зреконструює світ таким, яким він був, або хоч би покаже події такими, якими вони були. Образ того світу, який дає нам історіографія - то тільки мисленнєвий його образ і його мовний запис».

Киридон А.М.
ФОРМУВАННЯ ВЕРСІЙ ПАМ’ЯТІ В УКРАЇНСЬКОМУ ПУБЛІЧНОМУ ДИСКУРСІ
Рецензія на : Грінченко Г.Г. Між визволенням і визнанням: примусова праця в нацистській Німеччині в політиці пам’яті СРСР і ФРН часів «холодної війни»: монографія /– Харків: НТМТ, 2010. – 336 с.

Дослідження політики пам’яті є одним з актуалізованих напрямків сучасного соціально-гуманітарного знання. Теорія пам’яті (memoria studies) виокремилась у самостійний напрям соціогуманітаристики з другої половини минулого століття, коли вона з художньої метафори поступово перетворюється на наукове поняття. Процес формування та осмислення минулого стали предметом зацікавлення не лише істориків та філософів. Механізми функціонування колективної пам’яті почали вивчатися соціологами та психологами; засоби ретрансляції уявлень про минуле - фахівцями з культурної антропології, реконструкція минулої реальності у художніх творах - філологами та мистецтвознавцями.

Троян С.С.
ФРІДРІХ ЕНГЕЛЬС ЯК ВОЄННИЙ ІСТОРИК
(Рецензія на: Кукурудза А.Р. Російська армія у воєнно-історичних записах Фрідріха Енгельса. Історіографічний нарис А.Р. Кукурудза. - Рівне: вид. Олег Зень, 2009. -92 с.)

Привертає увагу нещодавня публікація українського історика Андрія Кукурудзи. Автор звернувся до аналізу цілком доступних воєнно-історичних записок Ф.Енгельса (1820-1895) з метою виявлення в них оцінок, рівня боєздатності російської армії, насамперед середини ХІХ ст. – тобто, на конкретних прикладах Кримської війни 1853-1856 рр.

Зауважимо, що російська армія у воєнно-сторичних записках Ф.Енгельса розглядається як з позицій воєнного історика, вченого, так і воєнного журналіста.

Троян С.С.
ПРОБЛЕМНО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ ПОЛЕ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ ПОСТПОСТМОДЕРНУ
Рецензія на: Доманска Э. Философия истории после постмодернизма / Эва Доманска: [пер. с англ.]. – М.: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2010. –400 с.

Відома польська дослідниця, професор Познанського і Стенфордського університетів Ева Доманска уже не вперше збурює історичну спільноту своїми оригінальними науковими працями. Свого часу великий резонанс викликали дві її книги – «Мікроісторія. Зустріч у між світах» і «Неконвенційна історія» Неординарна стаття авторки «Речі як Інші» вийшла друком на сторінках часопису «Ейдос».
Нова наукова розвідка Е.Доманскої продовжує захоплюючу подорож польської дослідниці у «між світи» ґенези сучасного історичного знання, знайомить Читача з поглядами провідних істориків на історіографічну традицію й особливості найновішого (пост постмодерного) історіописання. Книга побудована у вигляді інтерв’ю авторки з відомими істориками сучасності. Кожен з них – окрема оригінальна і вагома постать у науці, а їхні праці – безцінний доробок у царині Кліо. Співбесідниками Е.Доманскої в різні часи стали, зокрема, такі відомі історики і політичні філософи як Єжи Топольські, Гейден Уайт, Франк Анкерсміт, Аллан Мегілл та інші. Узагальнюючи і синтезуючи результати інтерв’ювання, можна констатувати, що були порушені вагомі проблеми теоретико-концептуального, методологічного і текстуального/контекстуального плану. Чільне місце, на наш погляд, зайняли аспекти аналізу інструментарію, світоглядних пріоритетів, методологічних засад, лабораторії, ролі джерела і способів створення тексту (наративу) в дослідницьких практиках істориків пост постмодерну.

Троян С.С.
УКРАЇНСЬКА ВІЗІЯ КРАКІВСЬКОЇ ІСТОРИЧНОЇ ШКОЛИ
Рецензія на монографію «Краківська історична школа в польській історіографії», виконане к.і.н., доцентом Є.Г. Сінкевичем

Наукові школи в сучасному їх розумінні виникли ще в ХІХ столітті, коли набули поширення семінари провідних вчених, почали створюватися наукові товариства, проводилися з`їзди істориків, з`явилися спеціалізовані наукові видання. Відповідно, зміни в організації наукових досліджень привели до того, що форма колективної творчості виявилася домінуючою й необхідною умовою для подальшого прогресу науки. Польська історіографія другої половини ХІХ ст. ознаменувалася появою феномену, що отримав назву «краківська історична школа». Характерною особливістю цієї співдружності науковців було те, що їх синтези справили небувалий вплив не тільки на історіографію, але й на політичне життя поневолених польських регіонів. Контроверсійність положень школи привернула до неї не тільки прихильників, але й запеклих опонентів.
Сучасна українська історіографія розвивається не в ізоляції, а тісно взаємодіючи та переймаючи надбання сусідів. Краківська історична школа потрапила в поле зору вітчизняних дослідників: Л. Зашкільняка, О. Рудої. Виконана Є. Сінкевичем робота - перша у вітчизняній історіографії праця, де комплексно вивчено передумови виникнення, синтези та причини занепаду краківської історичної школи. Автор, проаналізувавши наслідки Листопадового повстання (1830), Краківського повстання (1846), «весни народів» (1848-1849), Січневого повстання (1863), прийшов до висновку, що саме ці події обумовили суспільно-політичну ситуацію в Галичині та позначилися на поглядах фундаторів школи: В. Калінки, Ю. Шуйського, С. Смольки, М. Бобжинського. Дослідження спирається на солідний джерелознавчий масив, виявлений у рукописному відділі бібліотеки Ягеллонського університету, архіві ПАН у Кракові, опубліковані документи, спогади тощо. Особливу увагу приділено визначенню теоретичних засад проблеми історичної школи в українській та польській історіографії. Автор значну увагу приділив опрацюванню наукової спадщини фундаторів школи. Він звернув увагу, що представники школи по різному бачили причини занепаду другої Речі Посполитої. Їх об’єднували позитивістська методологія, а також так звана «песимістична» концепція в оцінці минувшини. Не випала з поля зору автора монографії і громадська та політична діяльність представників школи. Дослідник запропонував оригінальний підхід щодо визначення періодів дослідження краківської історичної школи в польській історіографії. На його переконання таких етапів було чотири. Виходячи із цього він здійснив змістовний аналіз польської історіографії в царині дослідження краківської історичної школи. Визначив особливості кожного періоду. Зокрема, прийшов до висновку, що на інтенсивність досліджень, методологічні підходи, на оцінки спадщини школи, впливала суспільно-політична ситуація в кожен конкретний період. Є. Сінкевич прийшов до висновку, що школа була і залишається актуальною в польській історіографії впродовж більш як ста років тому, що саме її синтези, методологія, цілісне бачення минувшини Польщі – це своєрідний «маркер» за яким здійснюється вимір надбань окремих істориків, наукових шкіл тощо.
Радимо автору більш чіткіше сформулювати висновки окремих розділів, доповнити монографію іменним покажчиком, вичитати текст.
Вважаємо, що монографія Є. Г. Сінкевича є самостійним опрацюванням важливої для української історичної науки проблеми. Виконана робота відповідає всім основним вимогам і може бути рекомендована вченою радою до друку.

Троян С.С.
МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Рецензія на: Юськів Б. М. Глобалізація і трудова міграція в Європі: монографія. - Рівне: видавець О. М. Зень, 2009. - 476 с.

У праці зроблена спроба політологічного аналізу стану міжнародної трудової міграції і управління нею в глобальному вимірі і Європі за період, починаючи від середини ХХ ст., і перенесення європейського досвіду на вироблення міграційної стратегії управління міграцією в Україні.

Роман МИСЬКА, Наталя БУЛИК
Рецензія: БЕРЕСТ Р. СЕРЕДНЬОВІЧНІ МОНАСТИРІ ГАЛИЧИНИ (ЖИТЛО І ПОБУТ) /
Роман Берест. – Львів, 2011. – 332 с.

Дослідженням історії середньовічного чернецтва у довоєнний та міжвоєнний періоди займалося чимало відомих церковно-релігійних діячів та дослідників
Чернецтво, як представник середньовічного соціуму, зробило помітний внесок у розвиток національної культури українського народу. Адже першими літописцями, вчителями, лікарями, митцями були монахи. Перші школи, архіви, лікарні та інші суспільні заклади творилися при монастирях.

моб. телефон:

+38 050 147 52 73

2010-2021

© Всі права застережено.